Інфрачервоне випромінювання — це вид електромагнітного випромінювання, яке має довжину хвилі більшу, ніж видиме світло, але меншу, ніж мікрохвилі. Інфрачервоне випромінювання може бути виявлено за допомогою спеціальних приладів, таких як термографи або інфрачервоні камери, а також за допомогою шкіри, яка відчуває тепло.
Першим, хто дослідив інфрачервоне випромінювання, був німецький фізик та королівський астроном англійського короля Георга III Вільгельм Гершель, що першим відкрив нове небесне тіло — Уран.
Довідка. Вільгельм Гершель був не тільки фізиком, але й композитором, органістом та диригентом. Він написав понад 20 симфоній, 24 концерти, 18 сонат та багато інших музичних творів.
У 1800 році Вільгельм Гершель, намагаючись знайти скло, яке зменшить яскравість Сонця, провів експеримент, у якому використав призму для розкладання сонячного світла на спектр кольорів.
Під час експерименту він дивувався чому одне скло пропускає дуже багато тепла, а інше дуже мало.
Для розділення світла (дисперсії світла) Вільгельм Гершель використав призму.
Довідка. Призма — це прозоре геометричне тіло, яке має дві паралельні грані (основи) і похилу бокову поверхню. Якщо на призму спрямувати промінь білого світла, то воно розкладеться на складові кольори при проходженні через призму. Це тому, що різні довжини хвиль мають різний показник заломлення в призмі, тобто різну швидкість поширення. Чим менша швидкість поширення світла в призмі, тим більше воно заломлюється. Найменшою швидкістю поширення в призмі має фіолетове світло, тому воно найбільше заломлюється. Найбільшою швидкістю поширення в призмі має червоне світло, тому воно найменше заломлюється. Таким чином, при проходженні через призму біле світло розбивається на спектральні кольори: червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий.
Потім він помістив термометри поблизу кожного кольору і помітив, що температура зростала в напрямку червоного кольору. Коли він помістив термометр за червоним кольором, де не було видимого світла, він спостерігав ще більше підвищення температури. Це означало, що існує вид випромінювання, який не можна бачити оку, але який переносить тепло. Він назвав його "тепловими променями".
Він переміщав термометр все далі й далі від видимого спектра з боку червоного кольору, щоб знайти де невидимі промені будуть максимально нагрівати термометр.
Пізніше, через 75 років, цей вид випромінювання отримав назву "інфрачервоний", що означає "нижче червоного". Інфрачервоне випромінювання має багато застосувань у науці, технології, медицині та повсякденному житті. Наприклад, інфрачервоне випромінювання використовується для дистанційного керування телевізорами, опалення будинків, детектування лазерних променів, дослідження космосу, діагностики хвороб та багатьох інших цілей.
Comments